Пластична вистава про дорогу, про шлях від дому кудись в невідоме… бажання підтримати українців, які пережили ці почуття… Фото: Анастасії Телікової
Це історія хореографічної вистави від українських танцівників, яка починалася під час творчої резиденції «у вигнанні», але згодом переросла у масштабне хореографічне дійство.
До Хмельницького у жовтні з гастролями завітають артисти театру сучасного танцю «Insha Dance Company». Творча команда в рамках туру містами України, серед яких Київ, Івано-Франківськ, Хмельницький та Львів, на розсуд глядача представить три постановки: балет-антиутопію «1984. Інша», «Anima Oscura» та пластичну виставу «Д.І.М.».
Хмельничани на сцені обласної філармонії матимуть змогу побачити саме пластичну виставу «Д.І.М.» на музику Віктора Рекала. Її історія починалася восени 2022 року в Німеччині як спроба «культурної дипломатії», яка через два роки переросла в масштабне хореографічне дійство.
Робота була створена танцівником, хореографом та артистом балету Іллею Мірошніченком, а також Катериною Кузнецовою. Подружжя і є засновниками театру сучасного танцю. Тож про етапи становлення вистави, її емоційне забарвлення, а також про місію українських сучасних хореографів — у спеціальному коментарі для сайту «Є ye.ua» розповів Ілля Мірошніченко.
— Ви самі зараз як почуваєтеся?
— Почуваюсь нормально. Живемо трохи дивне життя зараз. Та я не маю морального права скаржитися на складнощі життя цивільного громадянина. Тягнемо з дружиною (співзасновницею театру) удвох обов’язки доволі широкого діапазону, які у мирний час мала б виконувати доволі велика команда спеціалістів. Наша мета – втриматися як приватна мистецька організація, при цьому мотивуючи та залучаючи до діяльності якомога більше українських танцівниць і танцівників. Тож, в цілому, навіть не просто нормально, а добре. І за це дякуємо Силам Оборони, серед яких чимало наших колег, друзів та артистів, які працювали у наших виставах.
— У чому полягало «масштабування» вистави «Д.І.М» зразку 2022 року та 2024?
Здається, що пройшло вже так багато часу з моменту першої реалізації задуму цієї вистави, що іноді дивуюсь скільки змін відбувається з людиною в час безперервного стресу та болю. Так і з мистецтвом: воно трансформується, зростає, набуває нових форм, воно живе своє довершене життя.
Вистава «Д.І.М.» була створена у три етапи, завдяки чому увібрала в себе всю «воду історії» маленького незалежного театру від першого показу на близько 30 осіб до прем’єри у столичному Жовтневому палаці на понад тисячу осіб.
Ілля Мірошніченко разом з дружиною Катериною Кузнецовою є засновниками театру сучасного танцю «Insha Dance Company». Фото: Анастасії Телікової
Спершу це була звичайна творча резиденція в «екзилі» – Кельн, Німеччина – під назвою «My Home On Two Feet» (Мій Дім На Двох Ногах), куди нас як компанію запросили наші майбутні партнери. Метою цієї резиденції було правильне використання перебування українців за кордоном на початку осені 2022 року, мова йде саме про культурну дипломатію. Тоді ще зовсім «свіжі рани» від повномасштабної війни викликали дуже багато незрозумілих нам реакцій власної свідомості та, маючи можливість забезпечити на короткий термін роботою українських танцівників, ми вирішили просто «відбити» сценічне світло від нашого руху на сцені нашим розумінням втрати домівки через війну. Це була коротка напівтанцювальна робота під збірку різних музичних творів, не більше. Проте саме вона отримала продовження завдяки місцевим меценатам та фондам.
Вже наприкінці зими 2023 року я знову вирушив до артистів у Німеччину з готовою ідеєю майбутньої вистави. На той момент вже мав розуміння, що ця робота буде саме про дорогу, про шлях від дому кудись в невідоме (майже вірш). І також мав домовленість з прекрасним українським композитором Віктором Рекало про написання ним унікального музичного матеріалу для струнного квінтету, бо саме п’ять танцівників виконують цю виставу. Навесні ми здійснили постановку хореографії та записали музику до вистави у студії міста Вільнюс у Литві.
Вистава «Д.І.М.» була створена у три етапи: від першого показу на близько 30 осіб до прем’єри у столичному Жовтневому палаці на понад тисячу осіб. Фото: Анастасії Телікової
Цікавий факт, що ми з композитором досі не мали нагоди познайомитися наживо, проте тримаємо надміцний контакт у мережі. Ми як рідні брати по мистецтву, які ніколи не зустрічалися в житті.
Тож, «Мій Дім На Двох Ногах» у варіанті 2023 року – це просто танцювальна дія під прекрасну музику в костюмах, які ми зібрали з найдешевших речей придбаних у мас-маркеті Кельнщини. А вже справжній театральний продакшн цієї вистави відбувся в Україні, де ми створили масштабну декорацію з величезних електричних стовпів як символу залізничних шляхів та переплетіння людських історій, подібно до заплутаних «доріг» дротів на цих стовпах. Також створили сценічні костюми, розробили партитуру по світлу та допрацювали саму дію у виставі таким чином, щоб все працювало на сцені як єдиний організм і несло для українського глядача дещо інакший сенс, ніж для європейського. Для українців ми хотіли показати шляхи боротьби з внутрішніми тригерами, що глибоко оселилися в нас після початку війни ще у далекому 2014 році. Ми хотіли сказати, що ми чуємо і нас чують. А це надважливо.
Масштабна декорація з величезних електричних стовпів у виставі є символом залізничних шляхів та переплетіння людських історій, подібно до заплутаних «доріг» дротів на цих стовпах. Фото: Анастасії Телікової
— Чи змінилося ставлення до вас ваших європейських колег та друзів за майже три роки від початку повномасштабного вторгнення?
— До створення власної хореографічної компанії я працював звичайним артистом балету (хоча і дещо мрійливим) і доволі багато разів був на гастролях у Європі. Але тоді ці поїздки не мали багато спільного з відпочинком, а отже про друзів-європейців я навіть не думав. А ось саме від початку створення власного незалежного театру я зрозумів, що ми знайшли друзів за кордоном як серед митців, на яких трохи заздрісно рівнялись раніше, так і серед інших людей, що трапились нам на шляху. І звичайно після першої зустрічі із суспільством яке не знає як виглядає війна, відчувалась велика різниця в оцінці життя і своїх дій. Але згодом починаєш раціонально дивитися на речі та знову дякувати Силам Оборони вже за те, що європейці й досі не знають що таке війна. Безумовно ми з ними різні і це вже константа на декілька поколінь, проте ми маємо з ними набагато більше спільного, ніж здається на перший і навіть на другий погляд.
А з приводу своїх колег за кордоном, то я не маю якихось упереджень щодо них. Серед цих артистів друзі, які не дають згаснути українській ідентичності в культурному просторі за кордоном. Але я маю чітку позицію щодо тих танцівників, які під назвами українських міст та прикриваючись державним прапором користуються толерантним європейським суспільством і «годують» його Лускунчиками, Лебединим озером та іншими подібними речами. На мою думку – це корисне ідіотство, не для інтересів власної держави. І всі вони чудово знають, кого я маю на увазі.
— Чого на вашу думку зараз в Україні не вистачає для виконання вашої місії про «повернення хореографів з-за кордону на українські сцени»?
— Не вистачає, в першу чергу, умов. І ця проблема має дві сторони: перша – це війна, котра не спонукає державну політику зосереджуватися на розвитку культури. І це можна і варто розуміти. А з іншого боку – сама відсутність державної політики. Ось такий соціально-політичний оксюморон. Адже я знаю артистів, які готові повернутися і навчитися працювати в загрозах, які зараз існують для цивільного населення, проте вони вже не готові працювати за просто ідею та без реальної перспективи для себе у сфері після благ життя в країнах Західної Європи. І саме метою Insha Dance Company є створення того «біноклю» в який можна було б побачити бодай 1% тієї перспективи – якісний танцювальний театр з цікавим та сучасним репертуаром, з гідними умовами праці та можливістю реалізувати свою індивідуальність. Для танцювальної сфери України просто необхідно мати якомога більше таких компаній які ми маємо, а також і більших за нас. Я невиправний мрійник та оптиміст. Тому беззаперечно вірю в корисність такого шляху.
Якісний танцювальний театр з цікавим та сучасним репертуаром, з гідними умовами праці та можливістю реалізувати свою індивідуальність саме в Україні — це основна ціль творчого колективу. Фото: Анастасії Телікової
— Що далі: не про плани на майбутнє, а про ваше життя загалом?
— А що далі?! Хочеться жити. Моє життя приросло до тієї справи, яку ми з дружиною розпочали й окремо від Insha Dance Company воно вже не сприймається. На думку спадають лише ці рядки «І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі». Тож, мусимо мати великі плани на майбутнє, щоб воно настало.
Творчий колектив запрошує містян та гостей Хмельницького до перегляду пластичної вистави «Д.І.М.», яка відбудеться 17 жовтня на сцені обласної філармонії. Початок заплановано на 19.00, квитки можна придбати за посиланням.
