Пекучий біль і гіркий смуток війни знову торкнувся Грицівської громади. 17 жовтня 2024 року жителі провели в останню земну дорогу Вараву Олександра Сергійовича, жителя села Орлинці.
Сьогодні Олександр востаннє побував вдома… Сьогодні, через теплі промінці сонця Він витер сльози рідних та близьких… Сьогодні в шелесті вітру ми почули Його слова: «ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!»…
Варава Олександр — командир 2 танкової роти танкового батальйону військової частини А4576, старший лейтенант, який з честю боронив Україну, мріяв про Перемогу і робив усе для того, щоб гідно протистояти ворогу!
Народився 8 жовтня 1991 року в селі Орлинці, Шепетівського району, Хмельницької області. Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки – він відвідував місцевий дитячий садок та навчався в Орлинецькій школі. Був розумним та сумлінним учнем.
Здобуваючи вищу освіту у Житомирському національному університеті за спеціальністю «Механізація сільського господарства», Олександр паралельно працював в ТОВ «Серединецьке», на посаді агента з постачання в 2014 році. Згодом став агентом з постачання в Корпорації «Сварог Вест Груп», а з 2020 року працював фахівцем із закупівлі запасних частин та ПММ відділу постачання в ТОВ «Лотівка Еліт» Епіцентр Агро.
26 квітня 2023 року Олександр був призваний на військову службу по мобілізації та мужньо став на захист Батьківщини.
Будучи лейтенантом, командував 2 танковою ротою на полігоні в Черкасах, обороняв позиції Куп’янського та Бахмутського напрямків. Молодий але вже такий досвідчений, Олександр Варава отримав медаль «За оборону Бахмута» та медаль «Учасника бойових дій».
Під час ворожого артилерійського обстрілу РЗСО у ході виконання бойового завдання по місцю розташування в районі населеного пункту Свердлікове, Курської області рф – 11 жовтня 2024 року — зупинилося добре та щире серце Олександра Варави.
В одну мить не стало рідної людини – люблячого сина, справжнього брата, турботливого онука, не стало частинки серця у кожного, хто знав Олександра… Йому назавжди 33 …
Відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, Олександр Варава віддав найдорожче – своє життя…
Поховали Олександра в селі Устянівка з усіма військовими почестями. Живим коридором шани і вдячності, в скорботі на колінах в останню дорогу Героя провели рідні, односельці, друзі, колеги, побратими …
Сьогодні важкий день для всіх, хто знав Сашка… Попри біль втрати та горе у пам’яті зринає безліч теплих спогадів про таку світлу, добру та сердечну людину як Олександр Варава…
«Наш Сашуня, я завжди так його називала, — дуже хороша дитина. Він був таким веселим- мріяв у дитинстві про щось таке хороше, може навіть нездійсненне, але хороше. Бачу його у останню нашу зустріч, коли приходив у відпустку, усміхненого, як завжди. «Як справи, синочку?» – запитала я. «Усе добре» – відповів, усміхаючись Сашко. Усі говорять про нього , як про Героя, ким він і є, але для мене він просто Саша, отой маленький хлопчик, який у моїх спогадах буде завжди із теплою усмішкою» — згадує перша вчителька Олександра- Олена Володимирівна Стецюк.
«Сашко запам’ятався мені, як класному керівникові моїх перших учнів, звичайним, скромним хлопцем. Був сором’язливим. Він завжди усміхався. Був розумним, добре вчився, навіть не докладаючи великих зусиль. А ще у нього було оте загострене почуття справедливості. Так виховували його в сім’ї: не кривити душею, відверто казати правду у вічі і, взагалі, поводитись порядно. Він приїхав до мене в гості, перебуваючи у відпустці, найперше, що вразило у цьому велетні — позитив. «У мене все добре. Всім я задоволений! Знаю і вірю, що все буде добре!»- те, що найбільше запам’яталося з його слів», — спогади класного керівника Наталі Миколаївни Вінницької.
«Олександр завжди усміхнений, добрий, позитивний, в роботі компетентний і цілеспрямований. Перед повномасштабним вторгненням планував реалізуватися в нових проектах, тож з метою професійного зростання, ходив на різноманітні курси, щоб здобути більше навичок в інших галузях. Він був для колективу не тільки колегою, а й другом. З легкістю сприймав і вирішував навіть морально важкі ситуації і заспокоював фразою, що «Все буде добре». Наш колектив вітав Сашка із його 33-річчям 8 жовтня. Олександр попри пекло, в якому перебував, відповідав, обов’язково з’являлося миле сердечко і теплі слова вдячності. Невимовно болісна втрата. Тепер його не зустрінеш, не обіймеш, але відчуватимеш, бо САША ВАРАВА був сонцем, тож допоки воно сходить для нас, буде світити і він!» — діляться спогадами колеги Сашка із ТОВ «Лотівка Еліт» Епіцентр Агро.
« Відмотуючи в пам’яті, малюючи уявно портрет цього сонячного промінчика, такого сором’язливого, такого світлого, чистого хлопчика, бачиш його ні чим незрівнянну посмішку, за якою ховалися безкорислива доброта, справедливість, порядність, любов до життя… З перших годин повномасштабного вторгнення Саша був кругом першим: чергування на блокпостах, патрулювання по селах, був порадником у розв’язанні питань, які виникали і були мені непосильні. Саша – янгол-охоронець, що продовжує оберігати наші життя…» — із великим смутком згадує староста села Шулик Світлана Леонідівна.
Колектив Грицівської селищної ради висловлює свої найщиріші співчуття колезі — Вараві Іванні Йосипівні – мамі загиблого захисника та всій родині.
Ніякі слова не зменшать біль Вашої утрати, всі наші сльози не полегшать Ваше горе…
Для всіх нас Ваш Сашко залишиться добрим, чесним, відкритим та завжди усміхненим … Його любляче серце завжди готове було допомогти! Сашко — це чиста та світла душа!
Сьогодні, Олександр повернувся до рідного дому янголом-охоронцем небесного війська. Сашко назавжди в наших серцях, наших думках, наших спогадах…
Вічна пам’ять нашому Захиснику!
Поділяємо біль втрати разом із Вами…
Уся громада розділяє горе родини…Низько схиляємо голови у глибокій скорботі перед пам’яттю такої світлої людини як Сашко…
Спомин про мужнього захисника України — ВАРАВИ ОЛЕКСАНДРА СЕРГІЙОВИЧА — назавжди залишиться у нашій пам’яті…
Слава і Шана Герою України!
Вічна пам’ять…
Грицівська громада
