Він завжди мріяв про будинок під лісом, і не так давно це бажання здійснилось. Однак сповна насолодитися сімейним життям у домі своєї мрії Юрію не вдається. Вдома, у селі Михля, що поблизу Ізяслава, чоловік буває вкрай рідко. Через війну довелося залишити і улюблену роботу.
«Я дуже люблю ліс — це моє життя. Мені не важливо, яка посада. Головне, щоб робота була пов’язана з лісовою галуззю. Це цікаво! Після війни я обов’язково повернуся у рідний колектив», — рішуче говорить 35-річний воїн-лісівник Юрій Савчук.
Кар’єру лісівника Юрій розпочав ще замолоду — у 20 років. Спочатку працював звичайним робітником, а потім вирішив здобути фахову освіту. Був лісорубом, контролером лісозаготівельного пункту, згодом інженером лісового господарства.
Мобілізували чоловіка більше року тому, і Юрій твердо вирішив піти у розвідку. Відчув, що «хоче» і «може». Відбір у цей підрозділ зовсім непростий, та лісівник упевнено впорався з усіма випробуваннями.
«Спочатку пройшов співбесіду. Після того був ще один відбір. Так потрапив до Школи розвідки, де успішно здав тести. На одне місце претендували по двоє хлопців, тому було складно. До розвідника є чимало вимог: відмінний фізичний стан, розвинений інтелект, вміння швидко зорієнтуватися на місцевості», — розповідає воїн-лісівник.
Вже після відбору почалося те, про що вголос не говорять. Підрозділ розвідки, в якому служить Юрій, виконував секретні завдання на Вугледарському напрямку й продовжує працювати поблизу Покровська. Саме там місяць тому воїн отримав поранення через підрив ворожого FPV-дрона.
«Травмував ногу, осколок потрапив у п’яту. Пройшов лікування. Зараз у мене реабілітація, тому маю більше часу побути вдома з дружиною та синами Артемом і Арсенієм. Скоро у старшого День народження — йому виповниться 9 років. Відсвяткуємо всі разом, і я повернусь на передову».
Нині Юрій набирається сил і хоче сповна побути з родиною. Звісно, без природи ніяк: гуляє лісом, збирає гриби, насолоджується тишею. Попереду — багато нових і складних завдань.
