Україні зараз, насамперед, потрібна Стратегія національної стійкості та конкретні комплексні плани її реалізації!
Бажано, щоб під неї були закладені відповідні ресурси. Зокрема, особливо кадрові та управлінські.
Валерій Чалий, експосол України в США, сторінка ФБ.
Якщо говорити про покращення державного управління , то це може бути уряд "Національного порятунку", "Національної єдності", "Національного розвитку" – це вже як хто бачить…
Поки цього немає, треба спробувати запроваджувати антикризові елементи вже зараз.
Одним із чинників, які сприяють зловживанням та корупції, а відтак – неефективності державного управління, є довге, “навіть укорінене” перебування одних і тих же осіб на владних посадах.
Пропоную поширити принцип ротації, який добре працює скажімо на дипломатичній службі, а також зараз запроваджується в ЗСУ на інші структури та посади.
Почати можна з керівників та членів МСЕК та ТЦК. Два-три роки (а в умовах війни краще й менше) – і незворотна горизонтальна ротація (в окремих випадках – вертикальна з підвищенням, або навіть пониженням посади чи звільненням; продемонстрував реальний результат – пішов на підвищення, не зміг – на нижчу посаду). Зрозуміло, що це треба законодавчо і нормативно врегулювати.
Не завадить також розширити цей принцип і на більше охоплення посад державних службовців.
Є питання до скорочення термінів роботи (насправді часто-густо – забезпечення легальної оплати іншої діяльності) представників держави в різного штибу наглядових радах.
Окрема історія із зростаючою в геометричній прогресії новою категорією “недоторканих” – багаточисленних помічників, радників та порадників радників. Причому залишати у владних установах осіб, які не підпадають під законодавство про державну службу, антикорупційне чи стосовно захисту державної таємниці – це створювати додаткові ризики в умовах війни.
Зрозуміло, що базове питання – чому саме суперлояльні, безпринципні та орієнтовані на власні прибутки (насамперед, незаконні) та здатні на всякі “схематози” особи підбираються для здійснення влади? Але це комплексна проблема, яку швидко не вирішиш. Попри складність, ключове – має бути особиста відповідальність тих, хто такі "цінні кадри" підбирає на відповідальні посади і які саме вимоги перед ними ставить.
Україні потрібна зараз динаміка і не лише латання дірок, але й підвищення якості державного управління в умовах тотальної війни!
